Панорамна квартира як простір без компромісів.
Цей проєкт почався не зі стилю і не з матеріалів. Його відправною точкою стало планування. А точніше — потенціал, який відкривався після об’єднання двох дзеркальних квартир у єдиний напівкруглий простір із панорамним оглядом на місто та річку. Об’єднання двох квартир дозволило відмовитися від стандартної логіки «кімната за кімнатою» і побудувати простір навколо головної цінності — виду. Панорама на Черкаське море перестала бути фоном і стала повноцінним елементом інтер’єру. Лінія фасаду формує природний радіус руху, а житлові зони розкриваються вздовж вікон, забезпечуючи безперервний контакт з горизонтом упродовж дня.
Планування, що працює на відчуття простору.
Напівкругла форма квартири задала ключову логіку проєкту. Ми свідомо уникали жорстких осей і надмірних перегородок, щоб зберегти відчуття простору і перспективи. Центральна частина квартири працює як зв’язуюче ядро, навколо якого організовані житлові, приватні та сервісні зони.
Таке рішення дозволило:
- забезпечити панорамний огляд з основних житлових зон;
- розділити приватні й публічні сценарії без втрати відкритості;
- створити плавні маршрути руху без «глухих» коридорів;
- використати кривизну фасаду як перевагу, а не обмеження.
Це приклад того, як нестандартна геометрія не ускладнює простір, а робить його сильнішим — за умови чіткої планувальної логіки.
Мінімалізм як інструмент, а не стиль.
Інтер’єр витриманий у стриманому, розкішному мінімалізмі, де кожен елемент має функціональне й просторове обґрунтування. Темні акцентні стіни працюють на глибину і камерність, врівноважуючи масштаб панорами. Тепла дерев’яна підлога задає тактильність і комфорт, а м’яке інтегроване освітлення формує сценарії світла без візуального шуму. Меблі й вбудовані системи не домінують, а підтримують архітектуру простору. Візуальні акценти зведені до мінімуму, щоб головним залишався простір і вид за вікном.
Цей проєкт — про усвідомлені рішення. Про відмову від шаблонів на користь логіки, сценаріїв і потенціалу об’єкта. Проєктування починалося з аналізу й концепції, а не з декору — саме це дозволило створити простір, який не залежить від трендів і не втрачає актуальності з часом. Результат — квартира, де архітектура, планування й інтер’єр працюють як єдина система. Простір, у якому панорама стає частиною життя, а не просто красивим видом.
