Це інтер’єр дуплексу сімейного комплексу відпочинку на березі Дніпра. Проєкт створювався як частина середовища, а не як окремий декоративний об’єкт. Основною ідеєю було сформувати спокійний, стриманий простір для відновлення, у якому архітектура, інтер’єр і ландшафт працюють як єдина система. Планувальна логіка побудована навколо відчуття відкритості й зв’язку з природою. Двосвітла вітальня з каміном стає центральним ядром простору, де зосереджене життя родини. Панорамні вікна не просто відкривають вид на річку — вони задають ритм інтер’єру, працюють зі світлом протягом дня й формують відчуття безперервного контакту з ландшафтом. Межа між інтер’єром і зовнішнім середовищем навмисно зроблена максимально тонкою. Матеріальна палітра стримана й природна. Камінь, дерево, текстиль і матові поверхні працюють на тактильність і довговічність, а не на ефектність. Кольори зведені до спокійних, нейтральних відтінків, щоб простір не конкурував із природою за вікном. Світло інтегроване в архітектуру й меблеві елементи, створюючи м’які сценарії освітлення без візуального шуму.
Меблі та вбудовані системи проєктувалися як частина простору. Вони не акцентують на собі увагу, а підтримують загальну логіку: комфорт, простота, зрозумілі маршрути руху й відчуття порядку. Інтер’єр не перевантажений деталями — кожен елемент має функцію і причину свого існування. Приватні зони дуплексу вирішені максимально спокійно. Спальні та санвузли продовжують загальну концепцію стриманого мінімалізму, де головне — тиша, світло і відчуття захищеності. Простір не нав’язує емоцій, а дозволяє відпочивати, відновлюватися й перемикатися з активного ритму на повільний. Цей проєкт — приклад того, як інтер’єр може бути не декорацією, а інструментом для життя й відпочинку. Простір, який не прив’язаний до трендів, не перевантажений формою і залишається актуальним завдяки логіці, матеріалам і зв’язку з місцем.
